logo_euea logo_confh
УКРАЇНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ МАЙБУТНЄ: ШЛЯХ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЧИ ПОДОВЖЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ?

«Основними слабкими місцями, що перешкоджають успішній реалізації проектів енергоефективності та альтернативної енергетики в Україні є: відсутність стимулів економії ресурсів на кожному з етапів виробництва, транспортування та споживання енергії; заполітизовані тарифні плани; слабкі правові та технічні норми, які впливають на інвестиційний клімат», - повідомляє Олена Рибак, директор ЄУЕА, в ході 1-го Міжнародного бізнес-форуму з енергоефективності, який  днями проходив у Ризькій Раді (м. Рига, Латвія). Організатором форуму виступила Асоціація енергоефективності Латвії (LATEA), за підтримки представництва Європейської Комісії в Латвії та Міської Ради Риги.

За даними Інституту газу НАН України сьогодні в країні активно застосовується всього лише 2,7% «відновлюваної» енергії, в США ця цифра - 6%, в країнах ЕС - 7%, в цілому в світі - 14%. Пріоритетним видом палива у нас є використання природного газу (39%), що з урахуванням стрімкого і перманентного збільшення ставок просто призводить до рабської залежності від постачальника.

Хоча Україна намагається робити кроки для розвитку державних програм енергозбереження та технологій впровадження альтернативних джерел енергії, далі масштабних і вражаючих проектів на папері це заходить дуже важко. «Більшість механізмів державної мотивації енергозбереження - як податкові пільги на імпорт обладнання, державна підтримка в рамках Національної економічної програми енергозбереження до 2015 року, закон про «зелений тариф », останні законодавчі акти, які повинні послужити зрушенням у секторі енергозбереження в будівлях та системах теплопостачання - створюють більше питань, ніж відповідей. Можна сказати, що в підсумку донорські програми та технічна допомога просто «розбалували»українців. Перспектива отримання гранту стає мало не мотивацією нічого не робити, а просто чекати поки прийдуть європейці і вирішать всі проблеми за нас: напишуть нам нові закони, розроблять проекти, профінансують їх, створять нам робочі місця і піднімуть економіку », - коментує О. Рибак.

Дану проблему торкнувся під час свого виступу і заступник голови представництва Європейської Комісії Валдіс Загорський. Так Європейський Союз розробляє програми підтримки реалізації проектів, з фондів,  з яких  можна отримати до 50% необхідних коштів на їх реалізацію. На політичному рівні в ЄС існує розуміння позитивного довгострокового впливу такої політики і цінової ефективності від реалізованих проектів. «ЄС може підтримати рамкові умови, але не може створювати політичні та ринкові інструменти на місцевих ринках», - підкреслює Валдіс Загорський.

Хоча ситуація у секторі енергоефективності у Латвії та Україні багато в чому схожа, все ж ми на порядок відстаємо. Юріс Озолінс, незалежний експерт, колишній Радник комісара по енергетиці ЄС у своїй презентації поділився першочерговими причинами, через які потенціал енергозбереження не досягнутий. Серед них: ціни на енергетичному ринку не повною мірою відображені у вартості споживачам; недостатня кількість навчених професіоналів; згубні субсидії, регулювання цін і погані механізми мотивації енергозбереження; а також недопрацьоване рамкове законодавство, і поганий моніторинг його виконання. «Все це в рівній мірі можна сказати і про Україну. Але, чому, все-таки, в реальності, для того що б реалізувати проект реновації житлового будинку в Латвії потрібен один рік, а в України - п'ять? »- Наводить приклад Є. Рибак, директор ЄУЕА.

 
 
                Генеральний Партнер

               

 

                Партнери
 

         

 

         

 

        

 

        

 

 

Доповідачі 2012

  • EnergyDay